Королівство Галичини і Володимириї — адміністративно-територіальна одиниця Австрійської імперії (Kоронного краю з 1867 р. — Австро —Угорської імперії) у 18 — поч. 20 ст.
Наприкінці 18 ст. внаслідок трьох поділів Речі Посполитої частина українських земель потрапила до складу Австрійської імперії. Австрійський уряд на цих територіях створив коронний край Королівство Галичини і Лодомерії (Володимириї, "Королівство Галичини і Володимириї разом з Великим князівством Краківським з князівствами Освенцімським і Заторським"; Königreich Galizien und Lodomerien) з центром у Львові, у складі якого штучно об'єднав західноукраїнські етнічні землі з частиною польських земель.
Територія цього коронного краю охоплювала теперішні Івано —Франківську, Львівську, центральну та південну частину Тернопільської областей України, Підкарпатське та частину Краківського воєводств Польщі.
Адміністративні кордони коронних країв неодноразово змінювались.До складу Королівства Галичини і Лодомерії в 1786 —1849 рр. входила Буковина, а в 1795 —1809 рр. — велика територія між ріками Пилиця і Західний Буг (Нова Галичина); в 1809 —1815 рр. від Галичини був відокремлений Тернопільський округ (входив до складу Росії), у 1809 —1846 рр. — територія Кракова та його околиць, де у 1815 р. була утворена Краківська республіка).
З 1849 р. Буковина стала окремим від Галичини коронним краєм.Адміністративна влада в коронному краї належала губернському управлінню на чолі з губернатором. Вищим представницьким органом був крайовий сейм, існував також виконавчий орган сейму — крайовий комітет (крайовий виділ).З 1848 українські політичні сили ставили перед цісарською владою вимогу поділу Галичини на українську (Східна Галичина з центром у Львові) та польську (Західна — з центрами у Тарнові чи Кракові) та утворення окремого коронного краю з українських частин Галичини, Буковини й Закарпаття.
Австрійський уряд під впливом польських політичних сил відмовився задовольнити цю вимогу. Лише в лютому 1918 р. у Брест —Литовську уряд Австро —Угорщини підписав угоду з Українською Народною Республікою (таємний протокол до Брестського мирного договору) про те, що з українських частин Галичини та Буковини до 31 липня 1918 року буде утворено окремий коронний край. Проте, скориставшись хитким внутрішньо —політичним становищем України, Австро —Угорщина 4 липня 1918 року анулювала цю угоду .
Наприкінці 18 ст. внаслідок трьох поділів Речі Посполитої частина українських земель потрапила до складу Австрійської імперії. Австрійський уряд на цих територіях створив коронний край Королівство Галичини і Лодомерії (Володимириї, "Королівство Галичини і Володимириї разом з Великим князівством Краківським з князівствами Освенцімським і Заторським"; Königreich Galizien und Lodomerien) з центром у Львові, у складі якого штучно об'єднав західноукраїнські етнічні землі з частиною польських земель.
Територія цього коронного краю охоплювала теперішні Івано —Франківську, Львівську, центральну та південну частину Тернопільської областей України, Підкарпатське та частину Краківського воєводств Польщі.
Адміністративні кордони коронних країв неодноразово змінювались.До складу Королівства Галичини і Лодомерії в 1786 —1849 рр. входила Буковина, а в 1795 —1809 рр. — велика територія між ріками Пилиця і Західний Буг (Нова Галичина); в 1809 —1815 рр. від Галичини був відокремлений Тернопільський округ (входив до складу Росії), у 1809 —1846 рр. — територія Кракова та його околиць, де у 1815 р. була утворена Краківська республіка).
З 1849 р. Буковина стала окремим від Галичини коронним краєм.Адміністративна влада в коронному краї належала губернському управлінню на чолі з губернатором. Вищим представницьким органом був крайовий сейм, існував також виконавчий орган сейму — крайовий комітет (крайовий виділ).З 1848 українські політичні сили ставили перед цісарською владою вимогу поділу Галичини на українську (Східна Галичина з центром у Львові) та польську (Західна — з центрами у Тарнові чи Кракові) та утворення окремого коронного краю з українських частин Галичини, Буковини й Закарпаття.
Австрійський уряд під впливом польських політичних сил відмовився задовольнити цю вимогу. Лише в лютому 1918 р. у Брест —Литовську уряд Австро —Угорщини підписав угоду з Українською Народною Республікою (таємний протокол до Брестського мирного договору) про те, що з українських частин Галичини та Буковини до 31 липня 1918 року буде утворено окремий коронний край. Проте, скориставшись хитким внутрішньо —політичним становищем України, Австро —Угорщина 4 липня 1918 року анулювала цю угоду .
.svg/450px-Flag_of_Galicia_(Central_Europe).svg.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар